Мапа сайту Української Автокефальної Православної Церкви в м. Полтава
Українська Автокефальна Православне Церква в Полтаві запрошує до себе і до своєї електронної версії в Інтернеті  
МАПА САЙТУ   ХТО МИ?   ДЕ МИ?   НОВАЧКИ   ПРАВОСЛАВНІ   "КАНОНІЧНІ"   ІСТОРІЯ   АДРЕСАР   НОВИНИ
Назад до головной сторінки сайту Св-Юріївської парафії УАПЦ в Полтаві До циклу проповідей

СНОВИДІННЯ

До циклу лекцій
недільної школи

СНОВИДІННЯ, MS WORD – ZIP архів, 24 Kb

Згадаймо, для прикладу, дві цитати з Біблії. У Псалмі 73 (72) св. цар Давид говорить про грішників: Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, Ти їхньою подобою нехтуєш. Здавалось би Св. Письмо зневажливо ставиться до людських снів, але ми знаємо і протилежні приклади, коли чиїсь сни відігравали вирішальну ролю у Священній історії. А у Новому Завіті св. ап. Лука, посилаючись на св. прор. Йоіла пише: - І буде останніми днями, - каже Бог, - Я виллю Мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитися. І на Моїх слуг і слугинь Моїх Я цими днями виллю Мого Духа і вони будуть пророкувати (Дії 2:17-18). Останніми днями: у месіянську добу, тобто після воплочення Христа й до другого Його приходу. Всяке тіло - це семітизм, тобто на людей. Отже, сни мали й мають велике значення для духовного життя людини. Але у народі побутує поверхове й забобонне ставлення до тлумачення снів, хоча це треба робити на науковій основі або взагалі не звертати увагу на цю сферу життя.

Аналіз сновидінь

Сновидіння - продукти "нічної" форми, а фантазування або сни наяву - це продукти "денної" форми душевної діяльности, між ними існує органічна єдність. Тому тлумачення снів наяву, тобто творче фантазування, тісно пов'язане з тлумаченням сновидінь.

Як відомо, любовний порив до об'єкта є виявом неповноти суб'єкта і його прагнення набути бажаної повноти через поєднання з об'єктом. Але таке наближення до об'єкта є "низьким", тобто природним, некультурним способом подолання самотности. "Високим" або духовним способом набуття цілісности може стати творчість.

Сублімація (лат. sublimatio - підношу, підіймаю) - перетворення енергії любови на енергію творчости. Сублімація обов'язково супроводжується нарцисизмом.

Нарцисизм (грец. Narkissos - переносно людина, яка милується своєю красою) - характеристика процесу спрямування любовного пориву не на сторонні об'єкти, а на власне "Я".

Нарцисизм може бути нормальним і хворобливим. Прикладом нормального є сон, а також творчий акт. Сновидець і творча людина, кожен по-своєму, створюють "замкнуту систему", яка сама себе надихає й задовольняє. Сон - це стан, у якому припиняється будь-яка витрата енергії любови на об'єкти і вона входить в "Я". Постає властива для утробного життя картина щасливої ізоляції, яку ми маємо щоночі. У сплячої людини знову відтворюється первинний стан абсолютного нарцисизму, при якому любовний потяг та інтерес "Я" іще становлять єдність і перебувають в "Я", що само себе задовольняє.

Перетворення бажання любити на сублімовану діяльність так само вимагає переміщення душевної енергії з об'єкта на творче "Я". Не розряджене на об'єкті бажання любити, переключившись на творчий суб'єкт, зберігає головну мету любови - єднання, отже, сприяє цілісности або тенденції до неї, що характерно для "Я". Повертаючись назад, до "Я", воно сприяє його доповненню, тобто утворенню цілісного "Я", яке далі проектується в об'єкт сублімованої діяльности - художній твір.

Ефект цілісности, який вражає у феномені художнього твору, є результатом набутої "нарцисичним" шляхом енергетичної цілісности творчої людини. Завдяки цьому можна збагнути й творчий екстаз - незрівнянне задоволення, яке переживається у такій "подвійній" творчості: "Я" могутнішає, стає великим "Я", виникає ілюзія відчуття себе причетним до вічности творцем, що володіє неймовірною силою та невичерпною творчою потенцією. Мабуть, саме у таку творчу мить Леся Українка написала про себе: "Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!". Треба збагнути сутність цього феномену: "Я" надихнулося енергією з первинного джерела "Воно" і використало енергію любовного потягу у вигляді сублімованої енергії, тобто перетворило природне "низьке" на "високе" духовне.

"Воно" - це сфера неусвідомленого, тобто природних інстинктів, і джерело душевної енергії. "Я" - це душевна інстанція, яка прагне контролювати всі душевні процеси. "Над-Я" - це душевне утворення, яке формується під впливом культурного виховання.

Отже, творча сублімація тісно пов'язана з нарцисичним набутком "Я". Коли сублімована енергія не застоюється в "Я", вона народжує об'єкт, тобто твір. Ідеться про особливий спосіб розрядження нарцисизму - цілющий вихід із ситуації, яка за несприятливих умов (коли не відбувається психічне розрядження) може завести у нарцисичний невроз, психоз (манію величи). Через неймовірне накопичення енергії любовного потягу психічна структура людини подібна до замінованої будівлі, яка от-от розірветься на шматки. Тому психічна структура й рятує себе від такого вибуху через невротичні або психотичні симптоми: хвороба набуває практичного (рятівного) значення. Людина "тікає" у хворобу, божеволіє або вдається до штучного божевілля - алкоголізм, наркоманія тощо.

Згадаємо, що психоз (грец. рsyche - душа) - це катастрофічний стан психіки, коли владу отримує "Воно", революційна фаза перебудови всієї психічної структури, повний розрив із зовнішнім світом і створення нової реальности. А невроз (грец. neuron - жила, нерв) - це конфлікт між "Я" і "Воно", який походить від зіткнення культури з природою, тобто свідомости з неусвідомленим. Невротиками є всі "нормальні", себто культурні люди. Недарма улюбленим висловом К. Г. Юнга був такий:
- Слава Богу! Нарешті він (пацієнт) став невротиком.

Сновидіння як психічний феномен

Раніше психологи тлумачили сновидіння як реакцію на об'єктивні подразники, що перешкоджають сну (холод, шум, спрага, стан внутрішніх органів тощо), тобто як соматичний феномен (грец. soma - тіло; протилежний до психічного). Але зміст сновидіння цим не вичерпується. Об'єктивні подразники - це лише приводи до сновидінь, а не їхні причини. Сновидіння - це передусім психічний феномен, що нагадує тимчасовий психоз (божевілля) з усіма його нісенітницями, маніями та ілюзіями. У сновидінні "Я" відокремлюється від реальности зовнішнього світу і сповзає у внутрішню реальність.

Душевною причиною сновидіння є невдоволене бажання. "Бажання, - пояснював Фройд, - це збудник сновидінь, а задоволення бажань становить зміст сновидінь - ось у чому сутність сновидінь. Ще одна стабільна риса сновидінь така: вони не просто виражають ту або іншу думку, а виображують це бажання вже виконаним у формі галюцинаторного переживання". Отже, сновидіння за своїм змістом є задоволенням бажання, а за формою - галюцинаторним переживанням задоволення.

Зміст сновидних бажань як феномен людського "зла", себто аморальности

Дитяча психологія ("поліморфно збочена", тобто з яскраво вираженими інцестними бажаннями у різних формах) пояснює зміст снів дорослої людини, а точніше - зміст явлених у них бажань. Збудниками сновидінь дорослої людини є, як казав Фройд, "відверто непристойні й надмірно пожадливі бажання". Найпоширеніші серед заборонених бажань - інцестні, що актуалізують матеріал забутих дитячих вражень, адже психічне життя дитини з усіма його особливостями, егоїзмом, інцестним любовним потягом тощо існує в психіці протягом усього життя. Тому лише у сновидіннях доросла людина може повернутися до інфантильних (дитячих) стадій розвитку. Сон, розриваючи стосунки дорослої людини із зовнішнім світом, спрямовує її до стану, що передував виходу у світ - до життя у материнській утробі. Отже, він є символічним поверненням до материнського лона (умови сну - тепло, темрява, відсутність зовнішніх подразників - відтворюють подібну ситуацію).

На основі аналізу сновидінь було зроблено висновок щодо інфантильної природи несвідомого (неусвідомлене у психічному житті - це інфантильне), а огидне лихе - це просто початкові, примітивні, інфантильні вияви психічного життя, що їх справді можна спостерегти у кожної дитини... Тому сновидіння демонструють причетність до загальнолюдського зла, оскільки такі збочені, інцестні та сповнені жадобою вбивств сновидіння властиві не тільки невротикам, а взагалі всім людям. Усі люди у своєму розвитку теж переживали етап збурень та надихань об'єктів, властивих едиповому комплексу. Едипів комплекс - одне з основних понять класичного психоаналізу, ним позначаються несвідомі любовні потяги дитини до батьків. Тому у невротиків у гіперболізованій формі можна побачити все те, що виявляється при аналізі сновидінь звичайних людей. На базі тлумачення сновидінь Фройд стер межу між нормальністю й патологією, поєднав усіх людей у злі (аморальності), аргументувавши це так: "Хіба ви не знаєте, що всі ті надмірності й порушення заборон, які сняться нам уночі, - це злочини, які щодня люди коять не у сні? І психоаналіз робить ніщо інше, як підтверджує давній вислів Платона, що добрі люди - це ті, хто задовольняються снами про те, що лихі люди коять насправді".

Компромісна структура сновидінь

У нашому душевному житті є такі тенденції і процеси, про які ми нічого не знаємо. Аналіз сновидінь свідчить, що їхні елементи - не справжні, не первинні, а є лише замінниками чогось іншого, невідомого самому сновидцю. Це замінники того, про що сновидець знає, але це знання йому недоступне, бо неусвідомлене. Оскільки збудниками сновидінь можуть бути аморальні бажання, виникає потреба у їхній цензурі й перекрученні, замаскуванні. Сновидіння постає на базі конфлікту між "Воно" і "Я": "Воно" вимагає від "Я" задовольнити інстинктивні бажання. Сновидіння є різновидом компромісу: "Я" прагне зберегти сон, тому напади неусвідомленого бажання сприймає як порушення спокою і намагається їх відбити. Але "Воно" дуже настирливе, тому "Я" вимушене задовольняти його вимоги. Так "Я" ставить сновидіння на сторожу сну і залагоджує цей психічний конфлікт.

Головна функція сновидіння - виконання бажання, тому існують:
- інфантильні сновидіння, в яких відбувається пряме вираження бажання;
- перекручені сновидіння з непрямим вираженням бажання;
- страшні сновидіння, що супроводжуються страхом через вираження бажання.

Тут ідеться про різний за смислом компромісний характер реалізації відповідного бажання: в інфантильних сновидіннях явно справджуються морально дозволені бажання, у звичайних перекручених сновидіннях - замасковано справджуються репресовані бажання, а страшні сновидіння - це явне здійснення репресованих бажань. Жах указує на те, що репресоване бажання виявилося сильнішим за цензуру або має справдитись, не зважаючи на цензуру. Жах карає нас за гріховні бажання. Кара - це також здійснене бажання, але того суб'єкта, який запроваджує цензуру, тобто нашого "Над-Я".

Те, що страшні сновидіння руйнують сон, означає, що душевна робота не досягає своєї мети - галюцинаторного здійснення бажання, яке задовольняло б "Я" і "Воно": страшне сновидіння лякає й будить сумління. У сновидінні відбувається безпосереднє підключення до природного творчого процесу, тому можна стверджувати, що сновидіння, як і творчість, можуть бути вдалими й невдалими, майстерними й не зовсім.

Явний і латентний зміст сновидіння

Якщо основою сновидіння є заборонені бажання, виникає потреба цензурного втручання й алегоричного перекручення. Треба вміти розрізняти явний і прихований зміст сновидінь. Явним є те, що може переповісти сновидець, а приховане - це приховані думки сновидця. Явний і латентний зміст вступають у своєрідні зв'язки, що мають такі основні форми:

1. Заміна цілого частиною. Явний зміст становить незначну частину латентних думок: лише якийсь фрагмент великої взаємопов'язаної психічної структури неусвідомлених думок потрапляє в явне сновидіння. Тоді тлумачення сновидіння полягає у тому, щоб доповнити частину неусвідомленим і побачити ціле.

2. Натяк або алюзія. Явний елемент сновидіння виступає як певний натяк, як початкове слово, як своєрідне "телеграфне скорочення". Використовуючи його, можна розгорнути цілісний смисл.

3. Пластичне конкретизоване виображення слова. Явний елемент сну не стільки перекручує латентний, скільки пластично, конкретно втілює його, тобто виображує через звучання певного слова.

4. Символічний зв'язок. Між явним і латентним змістом може бути символічний зв'язок, вивчення якого є найцікавішою частиною тлумачення.

Отже, зв'язки між явними й латентними елементами непрості, тому тлумачення сновидіння потребує інших теоретичних пояснень.

Робота сновидіння й робота тлумачення

Процес, внаслідок якого латентне сновидіння перетворюється на явне, є роботою сновидіння, а зворотний процес - роботою тлумачення. Отже, робота тлумачення полягає в тому, щоб усунути перекручення сновидінь, демонтувати роботу сновидіння.

Є три основні механізми роботи сновидіння: згущення, зсув, символіка (перетворення латентних думок на зорові образи).

Згущення - один з основних механізмів роботи сновидіння й психіки у сфері несвідомого, завдяки якому окремі елементи й відношення постають у концентрованій формі, що сприяє формуванню яскравості й цілісності уявлення.

Його механізму властиві такі особливості:
- певні латентні елементи не відтворюються;
- латентні елементи об'єднуються між собою на спільній основі: відмінності зникають, формуються типові риси;
- окремі елементи поєднуються між собою так, що утворюють дещо нове й химерне.

Отже, форма уявлення залежить від сумісности чи несумісности сновидних ідей: сумісність є недостатньою для його ефективности, тому робота сновидіння створює нові, штучні, відсутні в реальному житті образи.

Згущення має економічно-енергетичне пояснення: різні асоціативні ланцюги, якими переміщується енергія, перетинаються в одній точці, в одному уявленні, внаслідок чого образи сновидіння стають яскравими, оскільки мають велике енергетичне навантаження. Результати згущення можна спостерігати на прикладі мішаних образів сновидіння: згущення кількох різних осіб, кількох предметів, краєвидів тощо в один, а також - складних витворів людської фантазії, що легко поєднує несумісні частини в одне ціле (чудернацькі міфологічні образи, наприклад, образ циклопів, кентаврів тощо).

У сні фантазія нічого не вигадує, а лише поєднує у цілість чужі один одному складники. Сутність унікальности роботи сновидіння полягає у процесі мислення, що відбувається у сфері несвідомого: матеріалом роботи сновидіння є думки, і хоча деякі з них можуть видаватися огидними й неприйнятними, вони все-таки правильно побудовані й виражені. Робота сновидіння надає думкам іншої форми, використовуючи засоби злиття й комбінування, її зусилля спрямовані на злиття двох різних думок, підбір багатозначного слова, яке б могло виражати обидві думки. Саме у такому дивовижному злитті, у незвичайному способі передавання думок і є ключ до таємниці роботи сновидіння. Сновидіння як несвідоме мислення, як "переклад" думок на образи є складним для тлумачення, адже в явному сновидінні може бути об'єднано два цілком різні напрями прихованих думок. Один явний елемент може відповідати багатьом латентним, один латентний може бути властивий багатьом явним і т. д.

Зсув - несвідомий процес у роботі сновидіння й психіки у цілому, завдяки якому відбувається перехід психічної енергії з одних уявлень на інші.

Зсув є прямим наслідком втручання цензури, яка вимагає спотворення смислу несвідомого. Є дві такі форми зсуву: по-перше, латентний елемент заступає не якась його частина, а щось іще більш далеке, щось ближче до натяку, а по-друге, психічний акцент переноситься з важливого елемента на неважливий, і сновидіння змінює свій центр, і сон видається безглуздим. Отже, зсуваючи акцент афектів (лат. affectus - хвилювання; бурхливе переживання) від значущих елементів на незначні, цензура досягає своєї мети: сновидіння стає незрозумілим, а тому прийнятним, тобто таким, що не порушить сон. Зсуви є в усіх сновидіннях і проявляються по-різному. Крім відхилень від логічної послідовності, до них належать усі види непрямого зображення, тобто заміна важливого символами, метафорами, деталями тощо.

Оскільки елементи у явному сновидінні здатні означати як себе самих, так і свою протилежність, цей факт зіставлявся із семантикою найдавніших мов, слова яких містили у собі два протилежні значення.

Символіка (грец. symbolon - знак, прикмета) - образне втілення зв'язку між явним і прихованим смислом сновидіння.

Деякі думки зберігають навіть у явному сновидінні свою первинну форму, постаючи як думки або бажання, а деякі набувають пластичного конкретного виображення у слові. Механізм переведення думок в образи вважають психологічно найцікавішим.

Зрозуміти процес безпосереднього перетворення латентних думок на чуттєві зорові образи дає змогу механізм зародження мислення. Наше мислення зароджувалося з чуттєвих образів, його найдавніший матеріал і перші етапи його розвитку - це спогади-образи чуттєвих вражень, до яких пізніше додалися слова, поєднавшись із думками. Робота сновидіння спонукає мислення до регресивного процесу - змушує його повернутися назад щаблями розвитку, і при цій регресії відпадають усі нові здобутки, засвоєні протягом розвитку мислення від образів-спогадів до думок.

Інфантильний характер сновидіння як несвідомого мислення

Результатом роботи сновидіння є форма, в яку були переведені латентні думки. Ця форма вираження названа архаїчною, або регресивною, оскільки повертає до того стану, який передував розвитку мислення, тобто до стану символічних відносин. Регресія буває не лише формальною, а й смисловою: робота сновидіння не тільки надає нашим думкам примітивної форми вираження, а й знову пробуджує властивості, притаманні примітивному психічному життю, відроджує давню зверхність "Я", початкові вияви нашого сексуально життя й навіть наше давнє інтелектуальне надбання, якщо під цим можна розуміти символізм.

Інфантилізація, по суті, визначає характер сновидної творчости. Фройд аналізував її через такі опорні пункти:
- усі сновидіння - насправді сновидіння дитини;
- сновидіння використовують інфантильний матеріал;
- сновидінням властиві пориви й механізми дитячої психіки;
- сновидіння мають подвійний характер інфантильного.

Той прачас, у який нас повертає робота сновидіння, подвійний: по-перше, це індивідуальний прачас - дитинство, а, по-друге, оскільки кожен індивід у скороченій формі повторює у дитинстві весь розвиток людського роду, ще й другий прачас, філогенетичний.

Ідеться про те, що символічний (чуттєво-образний) спосіб вираження належить до історичної спадщини. Лише таким чином може утворитися сновидіння, бо у динамічному аспекті лише таким способом можна усунути подразники сну. З психоаналітичної теорії сновидінь постає також розуміння інфантильного характеру творчого мислення, його несвідомих виявів.

Дві техніки тлумачення сновидінь

Тлумачення сновидінь у психоаналітичному розумінні тісно пов'язане з розумінням сновидіння як психічного феномена, мотивом утворення якого є несвідоме бажання. Існують дві техніки тлумачення - символічна й асоціативну.

Символічна техніка тлумачень - техніка, заснована на розумінні символів.

При тлумаченні сновидінь не треба вдаватися до окультизму (лат. оссultus - таємний). Поняття символічного позбавлене містики й ґрунтується на типових сновидіннях, у яких бажання й конфлікти виражаються незалежно від індивідуальності за допомогою спільної для всіх людей специфічної мови сновидінь. Ключ до розуміння символіки - це порівняння. Такі порівняння не відбуваються кожного разу наново, вони вже готові, готові споконвіку й довіку, - про це свідчить їхня тотожність у різних осіб, тотожність, яка проступає навіть тоді, коли люди послуговуються різними мовами. Тому символіка тлумачення сновидінь - це сукупність знаків, які мають стійкі значення й виявляються у різних несвідомих утвореннях.

Попри те, що психоаналіз відкриває множинність символів, загальна сфера того, що символізується, дуже обмежена. Якщо суттю сновидіння є образне, символічне вираження несвідомого бажання, то це, як правило, любовне бажання, до якого можуть додаватися й деякі інші.

Проблема символічного способу вираження несвідомого по-новому постала у структурному психоаналізі Лакана, який символічне пов'язував із словом, мовою загалом.

Асоціативна техніка тлумачень - техніка, заснована на аналізі спонтанного вільного асоціювання.

Німецький письменник Л. Берне в одній зі своїх статей рекомендував усім, хто хотів стати оригінальним письменником "за три дні", записувати все, що спадає на думку, ігноруючи самоцензуру. Недаремно Г. Гессе вважав, що психоаналіз "пізнав і науково сформував те, що письменники знали завжди, адже письменник був представником особливого роду мислення, яке, власне, ішло врозріз з аналітично-психологічним".

Нова техніка замінила гіпноз і була названа методом вільних асоціацій, заклавши основу класичного психоаналізу. Метод вільних асоціацій (лат. assосіаtіо - з'єднання) побудований на тому, що несвідомо людина знає про себе значно більше, ніж свідомо, тому повинна говорити все, що спонтанно спадає на думку, оскільки за допомогою вільних асоціацій можна виявити психологічний зв'язок між уявленнями у певний момент і вже минулими, між почуттями, думками (будь-яка незначна і випадкова думка може відновити втрачений зв'язок). Вільне асоціювання - це руда, із якої за допомогою тлумачення можна видобути дорогоцінний метал.

Механізм асоціативного мислення використовується, зважаючи на зв'язок, властивий психічній системі як єдиному цілому. Зв'язок, що виникає між між двома психічними елементами, є асоціацією, послідовність асоціацій (взаємопов'язаність багатьох елементів) створює асоціативний ряд або ланцюг. Наявність у мовленні суб'єкта асоціативних рядів зумовлена складною організацією пам'яти, яку можна порівняти із системою архівів.

Подія може бути зафіксована у різних системах пам'яти. Існує поняття "слід пам'яти", що означає спосіб вписування події у пам'ять. Сліди події пробуджуються у певному місці внаслідок енергетичної провокації. Один слід пам'яти (уявлення про подію) зв'язується з іншими, тому кожне нове пробудження обирає свій шлях пригадування залежно від прокладених шляхів, тобто слідів інших пробуджень. Адже, як відомо, вільне переміщення енергії є властивістю несвідомих психічних процесів, а утворення асоціацій пов'язане з обміном енергією всередині структурованої, розгалуженої системи. Оскільки уявлення про одну й ту саму подію може виявитися в багатьох місцях, виникає можливість вільної гри асоціацій. Групування асоціацій, "фальшиві зв'язки" між ними, можливість їх доступу у свідомість є складовими динаміки захисного конфлікту, властивого кожній людині.

Захисний конфлікт - конфлікт, що виникає на основі стихійного потягу до захисту від уявлень, що можуть викликати відчуття незадоволення.

Тлумачення психічних утворень пов'язане з розкриттям захисного конфлікту, а в кінцевому результаті - із виявленням несвідомого бажання, що намагається ухилитися від усвідомлення.

Оскільки уявлення про подію постає як дискретний (перервний) елемент асоціативного ланцюга, то значення уявлення залежить від більш загального цілого, до якого воно належить. Тому пунктом відліку для психоаналітика може бути елемент сновидіння, від сновидця вимагається лише віддатися плину асоціацій. Ланцюг асоціацій тягнеться доти, поки не згасне імпульс, що їх надихає. Психоаналітик має уважно стежити за розгортанням цього ланцюга (або живого художнього тексту), оскільки вільні асоціації завжди є детермінованими, тобто належать до певної системи взаємозв'язків. Крім вихідної ідеї у вигляді елемента сновидіння, вони також пов'язані з різними індивідуальними думками та інтересами. Техніка тлумачення полягає у тому, щоб за допомогою вільних асоціацій, пов'язаних із тими елементами (маються на увазі явні елементи сновидіння, які є замінниками чогось, про що сновидець знає, але те знання йому недоступне), дати виринути у свідомості іншим замінникам, за якими уже можна було б здогадатися про приховане.

Отже, основні правила, яких потрібно дотримуватися при асоціативній техніці, спрямовані на сприяння вільному потоку асоціацій. Тому суб'єкт не повинен послідовно триматися вихідної ідеї чи явного елемента сновидіння, не вибирати, не перебирати асоціації, не замовчувати жодної з них. Адже аналітик знає, що енергетичне навантаження конфліктного уявлення (яке викликає почуття незадоволення) здатне залишати саме уявлення й вільно переміщатися по всьому асоціативному ланцюгу: завдяки зміщенню у роботі сновидіння відчуття напруги, значущості цього уявлення може перейти на інші, значно слабші, але теж пов'язані з головним в асоціативному ланцюгові. Зміщення головного акценту, тобто асоціативна переоцінка психічних цінностей, заслуговує на особливу увагу: конфліктне уявлення передає іншому всю свою енергію, через що незначне уявлення, віддалене від конфліктного, посилюється й стає частиною асоціативного ланцюга. За допомогою методу вільних асоціацій сновидець повинен по цьому ланцюгові добратися до конфліктного уявлення. Тому під час тлумачення сновидінь потрібно усувати опір.

Опір - діяльність психічних сил, що заважає проникненню у глибини несвідомого, усвідомленню несвідомих уявлень та бажань.

Асоціації, які суб'єкт прагне приховати, виявляються найважливішими для пізнання неусвідомленого. Якщо опір малий, то замінник відходить від неусвідомленого не дуже далеко. Великий опір призводить до чималого перекручення неусвідомлених думок, і тому шлях від замінника до неусвідомленого стає довгим. Психоаналіз відкриває значення опору й аналізує його. Саме відмова від гіпнозу й перехід до методу вільних асоціацій пов'язані з визнанням значущости опору: опір, якого пацієнт майже позбавлений під час гіпнозу, у стані бадьорости дає розуміння гри психічних сил, оскільки вияв несвідомого постійно супроводжується різноманітними перешкодами, а усування перешкод веде до перевиховання людини.

Метод вільних асоціацій передбачає наявність спонтанного пригадування, живого тексту суб'єкта, бо знання здобуваються безпосередньо, під час усного мовлення. Так з'ясовують психічну ситуацію людини. Це відповідає аналізу художнього тексту письменника, в якому також наявне спонтанне вираження образів. Психобіографія дає змогу остаточно прояснити психічну ситуацію.

Психоаналітичне тлумачення не може обмежитися культурним перекладом символів, які постають у тексті "німими елементами", не здатними включитися в асоціативний ряд. Тільки у поєднанні з асоціативною технікою, яка дає змогу проникнути у психічну історію людини, символічне тлумачення може дати цінні результати.

Тлумачення сновидінь ґрунтується на таких основних положеннях:

1. Явний зміст сновидінь - це спотворений і змінений запис певних психічних утворень - прихованих думок (ідей) сновидіння.

2. Знання про приховані думки сновидіння здобуваються шляхом розкладу явного змісту на складові частини та аналітичного простеження асоціативних ланцюгів, що виходять від кожного окремого елемента. Адже ці ланцюги, перетинаючись, утворюють сукупність думок як взаємопов'язаних психічних процесів. Підданий аналізу, зміст сновидіння очищується від неясностей і заплутаности.

3. Через зіставлення явного змісту та прихованих думок психоаналітик отримує уявлення про роботу сновидіння, якою є сукупність різноманітних процесів перетворення (процесів, що переводять приховані ідеї в явне сновидіння). Ця робота аналогічна до творчої роботи.

4. Механізм роботи сновидіння має таку схему: складне поєднання неусвідомлених думок (денний залишок) зберігає вночі свою енергетичну силу, тому становить загрозу для сну. Під впливом сновидної діяльности передусвідомлений денний залишок перетворюється на сновидіння і не перешкоджає сну. Приводом для роботи сновидіння він стає лише тоді, коли має здатність утворити бажання. Сновидіння з'являються під активним впливом несвідомого бажання на відповідний матеріал прихованих думок. Отже, сновидіння (як і художній твір) - це сировина несвідомого мислення, сформована бажанням.

5. Роботі сновидіння властивий інфантилізм (дитячий розум), що виявляється як регресія - повернення від думок до образів, внаслідок чого перетворені в образи думки стають зображеннями. Лід час перетворення ідей в образи матеріал прихованих думок зазнає згущення (надзвичайного поєднання, що зумовлює виникнення нових, штучних типових рис та елементів) та зсуву (у центрі явного сновидіння з'являється і супроводжується великою емоційною силою те, що було периферійним і другорядним у прихованих думках). Оскільки сновидіння утворюється, щоб подолати гальмування "цензури" (свідомого мислення), це завдання вирішується зсувом психічної енергії у межах прихованих думок. Отже, непряме зображення (перетворення ідей в образи), згущення й зсув - три найважливіші процедури, які характеризують роботу сновидіння.

священик Ігор Литвин

СНОВИДІННЯ, MS WORD – ZIP архів, 24 Kb

вгору
На початок
сторінки
До циклу лекцій
недільної школи

Контактуйте з авторами Веб – сайту:

Настоятель Свято-Юріївської парафії м. Полтава

ієрей Ігор (Литвин)     тел. 00380 (532) 586025,

Веб-майстер, співавтор цього сайту, перекладач

брат Володимир    тел 00380 (532) 586777

Кількість візитів до сторінок цього сайту з 10 вересня 2001 року –